Історія про те, як я почала варити мило, з чого все починалась і чому це для мене так важливо.

 Жила собі я і все в мене було добре, окрім того, що була в мене алергія, це коли чхаєш по 50 разів підряд, очі як у дівчини яка проплакала всю ніч, чи пропила, і юшка з носа тече, що хочеться  його заткнути серветками. Так ось ця алергія була у мене на порошки, гелі, пахуче мило і все те до чого додають такі кльові штучні ароматизатори, а якщо не повезе то ще можна отримати подразнення шкіри, свербіж  з червоненькими плямками, як після кропиви. Коротше кажучи алергія це щось, повірте мені на слово. Лікарі на це все казали,  що треба уникати збудника або пити таблетки і загнати свою печінку. Тож я почала шукати чим замінити це все пахуче миюче, бо брудна  ходити не будеш,  а золою вмиватись, щось мене не надихнуло. Щоб виключити всі збудники моєї алергії  я в аптеці купила мило ручної роботи.

 Ооо! Мій захват від складу того мила був просто шалений-  без лаурилсульфат натрия, без барвників , без ароматизаторів, тільки натуральні компоненти, масла, трави, ефірні олії. Перший раз його тестила з обережністю і надію, що це буде моїм спасіння і що ви думаєте нічого не чихів, очі на місці, нічого не свербить. Це було воно, моє чудо.

 Я тримала цей шматок в окремій  мильниці, щоб ніхто не чіпав. І все було добре, якби не моя цікавість і шило в одному місці. На кожній упаковці такого мила написано «ручної роботи»,  а мій мозок дуже швидко видав мені ідею про те, що руки у мене теж є. Ну ви розуміли хід думок, так почався пошук інфо по виготовленню такого мила в домашніх умовах.  Перечитавши  форуми, блоги, статті на цю тему,  я зробила висновок що таблиця Менделєєва не моє і я не маю якоїсь там степені по органічній хімії і все, труба моєму домашньому миловарінню,  це ж не борщ варити. Та шило і моя цікавість (а може впертість) нікуди не поділись, а вночі були думки- «люди ж варять і не тільки мило». Так була спроба номер 2. Зареєструвалась на форумах миловарів,  вивчила всі питання новичків,  техніку безпеки, перечитала купу рецептів та розділ про помилки, зробила перше мінімальне замовлення на сайті для миловарів і найголовніше скачала мильний калькулятор. Розрахувала саме просте мило та почала готуватись до варіння. Готувалась одразу скажу, як до випічки паски на Великдень.

 Перше моє мило була гарячим способом, щоб швидше спробувати готовий виріб. Гаряче, це коли вариться на паровій бані певний час, залежить від того який об’єм, чим більше мила тим довше варимо. Є ще холодний спосіб- коли мило визріває саме, там  мусить пройти хімічна реакція, так зване омилення масел лужним розчином, от бачите не просто-таки читала форуми хіміків миловарів, а ще це залежить від виду мила яке вариться, в холодному способі це триває приблизно місяць, гарячим, можна зварити за півтори 2 год.

 Є ще спосіб сварки мила з мильної основи (хоча це зовсім не спосіб варки, а просто бовтанка), це коли ви купуєте мильну основу, тобто мило яке вже по суті зварили до вас, додаєте вдома аромати трави,  інші штуки, щоб мило було вкінці схоже на натуральне,  ніби ручної роботи. Якщо чесно, то я не вважаю таке мило натуральними, бо хто його знає що туди поклали виробники, це як картопляне пюре з пакету де написано «повністю натуральне». Для мене, те саме що купити хімічне мило в магазині, але це моя думка у вас може бути інша.

 Повернусь до розповіді про своє перше милко. Тільки уявіть що з масел та лужного розчину  може вийти мило, справжнє. Моє перше було зварена на 600 г базових олій, я добавила ефірну олію лаванди, зовсім трішки, та мигдалеву олію, що було м’яке для моєї шкіри, розклала це у форми, щоб застигло а на ранок сталось чудо, моє мило було готове. Розділивши його на шматки, одразу пішла тестити, я була в захваті, гарненька біла піна, ніжний запах і гордість що це зробила я сама. На моє здивування воно було кращим ніж з аптеки і мене понесло- нові рецепти, способи приготування, нестандартні інгредієнти. 

Файл_001 (3)

 Дуже швидко покупне мило зникло  з нашого дому, а у мене з’явилось нове хобі.  Тепер моїм милом користуються родичі, друзі, я дарую його знайомим, навіть трошки продаю. Тепер зварити мило для мене простіше ніж борщ, кажу точно – миловаріння затягує і це дуже кльово. Також це стало поштовхом для звільнення мого будинку від хімічних миючих засобів, вже давно у мене еко порошки і засоби для миття посуду, туалету та таке інше, також натуральні шампуні, зубні пасти, гелі та інші косметичні засоби. Тепер коли всі звикли до моїх нововведень , все стало нормально, бо спочатку всі думали що я по потрапила у якусь еко секту.

Ось уже 6 років я варю мило в домашніх умовах і це мені дуже подобається, я надалі складаю та тестую нові рецепти, бавлюсь додаванням інгредієнтів, шукаю нестандартні комбінації олій. Моя алергія не зникла, але в своєму домі я почуваюсь безпечно,  буває, що хтось прийде в гості у свіжо випраному Арієльом  чи Тайдом одязі, та це таке, хімічні подразники я практично виключила із свого життя.

Ось і вся моя історія миловара  любителя, а якщо чесно, то це дуже круто спробувати щось нове і зрозуміти що це в тебе виходить, та  потрібно не тільки тобі.

 Спробуйте і Ви. Цікаво почути Вашу думку, що думаєте про домашнє мило і його приготування?